Листи кохання

Багатьом відома легенда про Данте та Беатріче. Мистецьким надбанням людства стали листи Гюго до його нареченої. Анна Керн надихнула Пушкіна на створення поетичного шедевру «Я пам'ятаю мить чудову». Була така Муза і у письменника Михайла Коцюбинського. «Если великий Данте имел свою Беатриче, то пусть позволено будет мне, обыкновенному смертному, иметь свою Беатриче – Шурочку, которая зажигает во мне огонь и согревает сердце», – писав великий Сонцепоклонник про Олександру Іванівну Аплаксіну.
Кохання Михайла Коцюбинського до Олександри Аплаксіної, його колеги по роботі у статистичному бюро — одна з найпристрасніших сторінок у житті митця. Його листи до коханої, вперше видані у 1938 ро­ці, стали бібліографічною рідкістю. 335 листів та записок до коханої — чималий том, або навіть роман у листах! 
Олександра Іванівна відчувала значимість листів свого коханого і зберегла їх. Після смерті Михайла Михайловича вона впорядкувала листування, а в 20 ті роки, дбаючи про збереження цього листування, дала їх скопіювати художникові Михайлу Жуку. Коли ж переїжджала до Москви, закопала їх на подвір’ї свого будинку в Чернігові. Там вони пролежали до 1937 року, коли їх підготував до друку й видав літературознавець Ілля Стебун. Це була своєрідна сенсація. 

Десятикласники,про історію великого кохання можна дізнатись тут