Десятикласники,  і знову про Notre Dame d'Ukraine.

Мово моя, ти —

чарівна зірниця 

Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить  мова . Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання  мови .

Сьогодні, 21 лютого, – Міжнародний день рідної мови. Це свято також української мови. Вона є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. 

Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосила 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

Любі мої школярі,українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

Бажаю вам любити і шанувати рідну мову. Добре її знати, а для цього треба добре вчитися і багато читати.

Сумуємо! Скорбимо! Віримо, що Небесна сотня житимите вічно!

Кожен з них був частинкою нашої великої української сім’ї, кожен з них розбудовував та творив Україну. Кожен з них був нашим другом, братом та побратимом. Багато з них були студентами та людьми, які прославляли нашу країну в галузі освіти і не тільки.

Пам’ятаймо про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

Хай  кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до країни повели б державу вперед. Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…

Ти - найкраща

Всі ми родом із дитинства. Саме тому,мабуть, любимо читати казки, любимо, щоб з нами траплялось щось чарівне, казкове. А особливо напередодні Дня закоханих. Тож пропоную прочитати казку і подумати, чи у ній немає долі пради...
Кохання творить неймовірні речі. Під впливом його чар навіть потворна ропуха стає симпатичною царівною. А волохате чудовисько – вродливим юнаком. Не вірите? Спробуйте-но закохатись побачите: приємні зміни не забаряться. А поки що послухайте казочку.

Фільм, який сколихнув увесь світ...

Цей фільм сколихнув увесь світ! Знятий без мільйонних бюджетів та масштабних декорацій він увійшов у скарбницю світового кіномистецтва.

Стрічку, зняту у Карпатах, було нагороджено на багатьох світових кінофестивалях. В Аргентині, в Італії, у Греції творці фільму отримали почесні відзнаки. А відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав "Тіні забутих предків" найкращою картиною знятою у світі.

Світ побачив шедевр світового кінематографу – фільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" – 4 вересня 1965 року. Пройшло стільки часу, а стрічка не перестає бути причиною для гордості українців. Гарвардський університет включив дві стрічки Сергія ‪Параджанова — “Тіні забутих предків” і “Колір граната” — до списку обов’язкових для перегляду претендентам на кандидатський ступінь у кінознавстві. 

Листи кохання

Багатьом відома легенда про Данте та Беатріче. Мистецьким надбанням людства стали листи Гюго до його нареченої. Анна Керн надихнула Пушкіна на створення поетичного шедевру «Я пам'ятаю мить чудову». Була така Муза і у письменника Михайла Коцюбинського. «Если великий Данте имел свою Беатриче, то пусть позволено будет мне, обыкновенному смертному, иметь свою Беатриче – Шурочку, которая зажигает во мне огонь и согревает сердце», – писав великий Сонцепоклонник про Олександру Іванівну Аплаксіну.
Кохання Михайла Коцюбинського до Олександри Аплаксіної, його колеги по роботі у статистичному бюро — одна з найпристрасніших сторінок у житті митця. Його листи до коханої, вперше видані у 1938 ро­ці, стали бібліографічною рідкістю. 335 листів та записок до коханої — чималий том, або навіть роман у листах! 
Олександра Іванівна відчувала значимість листів свого коханого і зберегла їх. Після смерті Михайла Михайловича вона впорядкувала листування, а в 20 ті роки, дбаючи про збереження цього листування, дала їх скопіювати художникові Михайлу Жуку. Коли ж переїжджала до Москви, закопала їх на подвір’ї свого будинку в Чернігові. Там вони пролежали до 1937 року, коли їх підготував до друку й видав літературознавець Ілля Стебун. Це була своєрідна сенсація. 

Десятикласники,про історію великого кохання можна дізнатись тут

Карантин - це не канікули...

 Карантин подовжили до 8 лютого. Це означає, що наша зустріч переноситься на понеділок. Карантин, як правило, відбувається у другій половині зими, мабуть,тому, що саме о цій порі добігає екватору навчальний і трудовий рік, наш організм виснажений, потребує інтермецо. Здоров"я - це головне, але нагадую, що  карантин - це не канікули. Моя порада: візьміть підручники і повторіть усе, що забули. Мої десятикласники, не забудьте, що вас чекає зустріч з чарівними Карпатами, тому перечитуємо Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків".