19 грудня - День святого Миколая

Дев'ятнадцятого грудня - день святого Миколая. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

ТРАДИЦІЯ: ВИПУСКНИКИ ПРИКРАШАЮТЬ ЯЛИНКУ…
Струнка, пишна, пахуча ялинка – справжня окраса новорічних свят. Свіжа, принесена з морозу, вона наче казкова лісова принцеса веде за собою святковий настрій.
У нашій школі також уже яскраво відчувається наближення приходу Миколая та Нового року, бо завдяки піклуванню мера міста Гладуна С.В. з’явилась зелена красуня, яку одинадцятикласники вбрали у ялинкові прикраси. Неперевершений аромат хвої заполонив спортзал, коридори, малеча навперебій заглядала, щоб помилуватись красунею.
Прикрашання новорічної ялинки – відповідальне та радісне заняття. З коробок дістаються блискучі прикраси – кульки, іграшки, дощик. Спочатку хлопці-«верхолази» встановлюють верхівку, потім розвішують найбільші кульки. На гілки розкладують мохнатий сріблястий дощик, спіраллю лягають різнокольорові ліхтарики.
Коли на ялині з’явилась остання прикраса та останній дощик, запалюють різнокольорові блискучі ліхтарики-гірлянди. Усі іграшки та мішура починають виблискувати різноманітними вогниками, переливатися всіма можливими кольорами, випромінюючи радість, вони закликають шкільну родину до новорічних свят.

КОЛЯДА

Тешуть  теслі  з  срібла  сани,  

стелиться  сніжиста  путь.  


На  тих  санях  в  синь  незнану
Дитя  боже  повезуть.

Тешуть  теслі  з  срібла  сани,
сняться  веснянії  сни.
На  тих  санях  Ясна  Пані,
очі  наче  у  сарни.

Ходить  сонце  у  крисані,
спить  слов’янськеє  Дитя.
Їдуть  сани,  плаче  Пані,
снігом  стелиться  життя.

РІЗДВО

Народився  бог  на  санях
в  лемківськім  містечку  Дуклі.
Прийшли  лемки  у  крисанях
і  принесли  місяць  круглий.

Ніч  у  сніговій  завії
крутиться  довкола  стріх.
У  долоні  у  Марії
місяць  —  золотий  горіх.  

Антонич Богдан-Ігор 

 Дві глави з літургії кохання

1

Твій усміх має спокій квіту,
бо суть тобі дана й відкрита:
цвісти й горіти, в пустку світу
з красою йти, щоб краще жити.
Щоб жити краще, ширше, вище!
О, більше світла! Більше сонця!
Ні, від життя ми не взяли ще
усього, що потрібне конче!
Хай тільки наших уст причастя,
вже пустка світу повна маю.
Це той насущний клаптик щастя,
що жадно в долі видираєм.
2Твій усміх знає тишу квіту,
коли яснієш, сестро світла!
Від безміру глухого світу
оборони, моя розквітла!
Коли брат вечір — брат наш спільний
дав нам сніп зір і сніп конвалій,
не гріх, а пісня богомільна
оте, що в серці тужно палить.
Сердець молебень відспівавши,
відходиш, мов коротка казка.
І так було , й так буде завжди:
об’явлена кохання ласка.
15 серпня 1936

 Антонич-поет народжувався трудно. Але знайшовши свій справжній творчий шлях, пішов ним семимильними кроками.  Антонич як поет починав з нічого — і тому його пізніший метеоричний зліт у найвищі сфери поетичного мистецтва був справді гідний подиву. Добрий літературний смак і висока поетична культура молодого автора не дозволили йому друкувати ранніх творів: більшість із них залишилися в рукописах.

ЛИСТ

На  клаптику  паперу  

рука  напише  слово  

коротке:                                   прощай.  

Хоч  тьмяні  очі  знову,  знову  

обіцяють  солодкий  одчай.  

На  клаптику  паперу 

 рука  напише  тремтячи, 

 що  тісно  двом  серцям  

на  світі  широкому.  

1934.