Чомусь так довго не заглядала сюди... Мабуть, чекала слушної хвилини... І ось сьогодні вона прийшла, ця слушна хвилина... А чому? Завтра в українців свято - День української писемності та мови!
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; ми не можемо нічого того поміняти. А якщо щось із того призначеного нам, поміняємо, то, мені здається, не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ми не пішли – наша Батьківщина, земля наша, наша мова, наш народ завжди будуть з нами.
Нехай ніколи не змовкає в устах патріотів рідне слово, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.
– Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
– Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
– Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
– Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; ми не можемо нічого того поміняти. А якщо щось із того призначеного нам, поміняємо, то, мені здається, не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ми не пішли – наша Батьківщина, земля наша, наша мова, наш народ завжди будуть з нами.
Нехай ніколи не змовкає в устах патріотів рідне слово, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.
– Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
– Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
– Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
– Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.
