Слободяник Ірина Степанівна

Ми не спали всю ніч, бо думки через край, 
Ми не хочемо школі казать: «Прощавай!». 
І не буде вже так, як то було завжди, 
Бо у вересні нам вже до школи не іти.. 
Давай, залишимо спогад про нас! 
Давай, ми зможемо більше для нас! 
І нехай знає весь світ: 
Не забудем школу й клас! 
Давай, залишимо спогад про нас! 

-  Що це у нас відбувається?

-  Це випускний. 

-  Це випускний, nb вважаєш? 

-  Так, я вважаю.  Саме сьогодні до вирію ми проводжаєм
миті дитинства, секунди, хвилини і дні. 

-  Що буде далі? 

-  Що далі? А просто життя. 

-  Просто життя, ти гадаєш? 

-  Так, я гадаю. В юності потяг сьогодні з тобою сідаєм,
ну а в дитинство не буде уже вороття. 

-  Що ж нам робити? 

-  Учитись, кохати і - жить.